ВУЗ ШАГ
 
Комунальний дошкільний навчальний заклад "КАЗКА"
 
_

Батьківська скринька

ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ БАТЬКІВ

 

Виховання дитини - є головним та першочерговим завданням батьків. Нехтувати і відкладати це завдання – по-перше ризик у майбутньому втратити свою дитину взагалі ( подивіться на безліч проблем сучасної молоді), а по-друге придивіться уважніше до своєї дитини під час її “капризів” - дитина сама дуже сильно страждає від них !!!!!

Як виховати дитину незалежною особистістю, цілеспрямованою та просто доброзичливою людиною?

Всі батьки та педагоги знають, що діти краще всього вчаться на чужому прикладі. І в першу чергу таким прикладом служать самі батьки. Тобто, якщо батько каже синові: «Мий руки перед їжею», а сам, приходячи з роботи, цього не робить, то, скільки б малюка не лаяли, у нього завжди буде підсвідоме прагнення чинити так, як батько. Виникає конфлікт у вихованні - невідповідність необхідного і дійсного. І ця невідповідність буде народжувати непорозуміння і опір.

Звичайно ж, в кожній конкретній сім'ї є свої уявлення про виховання дітей. Але цікаво подивитися, які практики виховання існують. Нещодавно ми випадково знайшли( і трохи доповнили) - десять заповідей виховання дитини з «Домашньої енциклопедії». Це досить цікаві, прості думки, пропоную і вам звернути на них увагу.

10 заповідей виховання дитини. Батькам на замітку !

1. Не чекайте, що Ваша дитина буде такою самою, як Ви. Або - як Ви хочете. Виховання має допомогти Дитині стати не Вами, а собою.

2. Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви робите для неї. Ви дали своїй дитині життя, як вона може віддячити Вам? Вона дасть життя іншій людині, та - наступній: це і є нескінченний закон вдячності .

3. У процесі виховання дитини не зганяйте на дитині свій поганий настрій, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не ставтеся до проблем Вашої дитини зверхньо: для дитини її проблеми не менш тяжкі ніж Вам Ваші.

5. Не принижуйте в процесі виховання.

6. Не мучте Себе, якщо не можете дати щось своїй дитині; мучте, якщо можете і не даєте .

7. Вмійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, чого б не хотіли би, щоб інші зробили Вашій. Не забувайте Ваша дитина також слідкує за Вами – і бере приклад як ставитися до оточуючих.

8. Дозвольте дитині “ заважати” !

Серед молодих батьків сьогодні модно вивчати всілякі нові розвиваючі методики. Десятки журналів для тат і мам, сотні книг і брошур дають безліч порад з виховання, а індустрія товарів для дітей пропонує тисячі навчальних іграшок: кубики Зайцева, інтелектуальні ігри Нікітіна, посібники Монтессорі, м'які конструктори, лего і пазли ... Все б добре, тільки найчастіше вже після тижня застосування багато розвиваючих методик чомусь відпадають через непотрібність, а навчальні іграшки лягають мертвим вантажем на дно манежу і припадають пилом у коробках..

Перші півгодини дитина могла займатися ними, а потім втрачає будь-який інтерес. Проте стільниковий телефон, пульт від телевізора, навіть звичайна ложка – лишаються необхідними та поза конкуренцією. Просто, дитина – така ж людина, як і ми з Вами. Ось вона істина, яка лежить на поверхні, але чомусь її так складно прийняти батькам.

Все, що потрібно це - дозволити дитині брати участь у всіх ваших справах. Мама чистить картоплю - 3 місячний малюк може в цей час сидіти в слінгу прив'язаний до мами, піврічному можна видати очищену картоплину - нехай облизує, катає по підлозі, пробує на зуб, або стукає ложкою по каструлі, а ось однорічному помічнику цілком впоратися з укладанням очищеної картоплі в каструлю, дворічному (не бійтеся, ви ж поруч) дайте негострий ніж - нехай вчитися чистити картоплю. А яке захоплення викличе у дитини просіювання борошна, розкочування тіста і можливість переливати воду з чашки в каструлю, або через лійку у пляшку ...

9.Будьте ближчі до природи

На присадибній ділянці кожен квадратний метр просто напханий різними “розвиваючими іграшками “. Копаєте город - дайте дитині маленьку лопату, і вона буде з захопленням допомагати Вам. Сієте газонну траву - дайте дитині насіння, і вона з радістю буде повторювати за Вами. 2-3 річний дачник цілком може впоратися з власною грядкою - виділіть йому маленький клаптик землі і покажіть, як садити картоплю. Головне, і ви самі зможете переробити всі справи, і дитина отримає безцінний досвід справжніх СПРАВ. Для дитини це справжня пригода і найкраща розвиваюча методика.

10. Любіть свою дитину будь-яку: неталановиту, невдачливу, неуважну; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина - це свято, яке поки що з Вами.

 

Можна зробити з усього цього висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, а й для того, щоб вони виховували нас. Для того щоб зробити свою дитину кращою, батькам необхідно зробити кращими Себе. Це основний постулат виховання дитини!

                  ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА:

1. Любіть свою дитину!

Радійте з її присутності, приймайте її такою, яка вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її упевненості в собі, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.

2. Охороняйте свою дитину!

Захищайте від фізичний і душевних небезпек, навіть, коли треба - жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Бутьте добрим прикладом для своєї дитини!

Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей; самі живіть згідно із ними. Нехай у вашій сім'ї побутують чесність, скромність. Порушення батьками подружньої вірності, збагачення безчесними засобами - все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.

4. Грайтесь зі своєю дитиною!

Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтися так, як їй подобається, її гру приймайте всерйоз.

5. Працюйте зі своєю дитиною!

Допомагайте їй, коли вона намагається приймати участь у роботі дома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.

6. Покажіть дитині можливості й межі людської свободи!

Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

7. Привчайте дитину бути слухняною!

Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямовувати її таким чином, щоб її дії не задавали шкоди ні їй самій, а ні іншим. Дитину треба заохочувати до додержання встановлених правил.

8. Надавайте дитині можливість таких переживань, які матимуть цінність спогадів.

Дитина "живиться" як і дорослий, переживаннями, що дають їй змогу орієнтуватися в подіях, ознайомитися з жоттям інших людей і навколішнім світом. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

9. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Хай навіть не безболісно, але самостійно!

10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду

Як привчити дитину до самостійності?
 
     Дитина народжується безпорадною і залежною від дорослих. Це абсолютно природно. Але коли малюк підростає, він вже і фізично і психологічно готовий багато речей робити сам: ходити, бігати, користуватися столовими приборами, умиватися, одягатися. Однак він не завжди хоче цього.
                        Як же привчити дитину до самостійності?
     Існує всього два простих правила для батьків, які хочуть привчити дитину до самостійності.
     Правило перше: «Навчати дитину робити все самостійно». Це правило має ключове значення. Дитина народжується без будь-яких навичок і вмінь, тільки з безумовними рефлексами. Всі навички вона набуває не сама по собі, а засвоює їх при взаємодії з дорослими. Дитина дізнається, що робити з тим чи іншим предметом, спостерігаючи як з цим предметом поводяться дорослі.
      Дуже важливо, щоб батько виступав не тільки в ролі наставника, але і помічника дитини, учасника спільних дій. Дитина потребує того, щоб дорослий співпрацював з ним у справі, допомагав у важку хвилину, підбадьорював і хвалив. Батькам треба постаратися не злитися на дитину за розбиті чашки і тарілки, пролите молоко, відірваний ґудзик. Дитина і так засмучена своєю невдачею, не потрібно її додатково дорікати, а краще заспокоїти і запропонувати їй спробувати в наступного разу.
       Уміння складати свої іграшки, прибирати за собою - важливий аспект самостійності дитини. Якщо дитину привчити завжди акуратно прибирати свої іграшки, то вона запам'ятає, що підтримання порядку в домі - це так само природно і необхідно, як, наприклад, їжа. Коли в будинку всі речі знаходяться на своїх місцях, витерта пилюка та вимитий посуд, а в процесі прибирання беруть участь всі члени сім'ї, то малюк цінує порядок, адже батьки показують, що вони теж його цінують.
        Правило друге: «Не робити за дитину того, що вона  може зробити сама». Із завданнями, посильними для його віку, дитина цілком може впоратися сама, якщо вона цього хоче.
        З року до трьох малюк переживає особливо важливий період. За якихось два роки він здійснює величезний стрибок у розвитку. Малюк вчиться робити все самостійно: одягати штанці, зав'язувати шнурочки, їсти ложкою, умиватися і т.д. Але не все у нього може виходити. Якщо на цьому етапі дитина «опустить руки», відмовиться від спроб самостійності, то пізніше їй буде ще важче звикнути все робити самостійно.
          І тут «підлити масла у вогонь» можуть батьки. У поспіху, вони самі готові зробити за малюка те, що у нього не виходить, адже так і швидше, і акуратніше. При цьому, між справою, батьки засуджують, яким тюхтієм (нечупарою, недотепою, ледарем і т.д.) є дитина. Таке батьківське поводження формує у дитини комплекси і може вилитися в серйозну психологічну проблему.
           Інша крайність, в яку впадають батьки - це позиція «Роби сам, ти вже великий!». Але маленькі діти ще не вміють лінуватися, тому, скоріше за все, дитина не робить щось правильно не тому що не хоче, а тому що дійсно не може впоратися із завданням.
                  Як мотивувати дитину до самостійності?
         Можна надати дитині право вибору, але в рамках. Наприклад, пропонувати малюкові не «Чи хочеш ти скласти свої іграшки?», а «Чи хочеш ти скласти свої іграшки зараз або після прогулянки?». Перший варіант по суті не пропонує взагалі ніякого вибору. Адже навіть якщо він відмовиться прибирати іграшки, то його все одно змусять це зробити. Дитина дивується, а навіщо ж тоді запитували? У той же час, можна помітити, що другий варіант припускає прибирання іграшок в будь-якому випадку, але малюк сам може вирішити, коли йому зручніше це зробити. Так малюк відчуває, що його думка важлива, його бажання має значення.
          Щоб привчити дитину до самостійності, важливо дати їй усвідомити, що будь-який вчинок спричиняє за собою наслідки, а якими вони будуть - залежить саме від нього. Тому не варто поспішати виривати з рук дитини соломинку, коли вона намагається їсти нею суп або кашу. Малюк сам зрозуміє, що це незручно. Діючи самостійно, дитина вчиться не боятися помилок.
            Якщо у дитини щось поки не виходить робити самостійно, то не потрібно турбуватися. Малюк може жбурляти черевички, які «не хочуть» одягатися, кусати свій одяг і кричати. Батькам потрібно навчити малюка просити про допомогу правильно, наприклад, фразою: «Допоможи мені будь ласка!». Але, не потрібно відразу ж кидатися робити все за дитину. Спершу потрібно дати йому шанс впоратися самому, лише злегка підштовхнувши його до дії. Наприклад, можна показати малюкові як зіставити ґудзички з петельками, застебнути одну, а наступну - запропонувати застебнути дитині самостійно. Старання дитини потрібно обов'язково похвалити.
            Крики, шльопанці, заклики до совісті на дитину, коли батьки намагаються привчити його до самостійності, практично ніколи не допомагають. Привчаючи дитину до самостійності, важливо бути послідовними і спокійними. Впевненість у своїх силах і терпіння батьків обов'язково допоможуть малюкові освоїти всі необхідні навички.

 

Вчимося розповідати дітям казки

Казка! Любов до казки формується в ранньому дитинстві. Як багато хороших, добрих спогадів пов'язано в кожного з нас з цим поняттям. Всі ми знаємо, з якою цікавістю дитина розглядає картинки в книзі, слухає розповідь дорослого, намагається складати казки сама. Педагоги з задоволенням використовують казку, як одну з форм корекційної роботи з дітьми, найбільш ефективну в ранньому віці.

Усі батьки рано чи пізно чули від своїх любих діток заповітне прохання: «Розкажи мені казку!..» Добре, якщо ви маєте ораторський хист і знаєте добру сотню казок. А якщо ні? Тоді, зазвичай, ви берете книгу і починаєте читати… А чи замислювались ви над тим, як правильно обрати книжку для читання і чи однаково сприймає дитина прочитану казку і ту, яку їй розповіли?

Отже, почнімо з добору літературного матеріалу. Підбираючи дитні казку для читання, варто мати на увазі кілька загальних правил.

1. Книга – це привід для спілкування, а не можливість його уникнути. Через казкові події та персонажів ви зможете краще пізнати свою дитину і зорієнтувати її в питаннях морального вибору. Тут головне – відчути, підтримати й заохотити.

2. Підбір казки – питання індивідуальне, і залежить від вподобань та вразливості вашої дитини. Те, що розважить одну дитину, іншій може завдати психічної травми та призвести до снів-жахів. Чого лише вартують деякі народні казки з сюжетами про поїдання дітей або сучасні історії про монстрів… Тож прислухайтеся до своєї інтуїції і дійте за принципом «Не нашкодь».

3. Не всі казки – дитячі. На жаль, не всі батьки це знають, проте більшість народних казок створювалися не для дітей, а для дорослих, які збиралися біля вогнищ і переповідали захопливі історії. З часом від цих історій все зайве відсікалося й наразі лишилися зашифровані символічні послання, які бережуть в собі глибоку народну мудрість. Однак адресат цих глибоких історій – таки доросла людина. Це стосується не лише народних казок, а й авторських, а також багатьох мультфільмів.

4. Перш ніж читати казку дитині, постарайтесь хоча б попередньо проглянути її текст. Таким чином, ви, по-перше, вбережете дитину від небезпечного чи неякісного продукту, а по-друге, зможете наперед продумати можливі запитання та завдання до казки.

5. Зважайте на вікову категорію, на яку орієнтована казка. Однак підходити до цього питання слід творчо: якщо ваша дитина вже доросла до тих речей, про які йдеться в книжці, сміливо їй читайте. А краще – переказуйте зрозумілими словами, відповідаючи на питання дитини. Не бійтеся складних казок, адже хороша казка – як листковий пиріг: у кожному віці дитина відкриватиме щоразу щось нове.

Дуже часто дорослі не замислюються над тим, чи правильно вони читають дітям казки, чи приносять вони їм користь. Для того, щоб успішно розвивати свою дитину за допомогою казки та ще й отримувати від цього задоволення, вам варто лише дотримуватись певних «правил гри» і успіх вам буде гарантовано!

Отже:

- ви маєте позбутися комплексів щодо свого ораторського хисту; розповідайте казку впевнено і з відповідними емоціями. Зазвичай діти не дуже суворі до своїх батьків, а настрій неодмінно покращиться в усієї родини;

- використовуйте незвичні інтонації, адже дитина може просто заснути від монотонної розповіді;

- якщо не знаєте, як почати, згадайте традиційні зачини на кшталт «Жили собі…», «У далекому царстві…» тощо;

- створіть чарівну атмосферу: вберіть якийсь казковий атрибут (капелюх, плащ, чарівний перстень, корону чи просто перо – залежно від ваших уяви та можливостей), запаліть незвичне освітлення («магічну» лампу чи свічку), налаштуйте дитину на казковий світ, у який вона порине через кілька хвилин;

- для того, щоб дитина якнайкраще налаштувалась на вашу розповідь, придумайте ритуал «входження до казки»; можете, наприклад, намалювати (надрукувати) і дати своєму малюку «Казковий пропуск» за певну «магічну» дію: закликання феї казки або цікаву розповідь; також можете пошити чи придбати ляльки для домашнього театру: і вам легше буде розповідати, і малюкові – цікавіше; для цієї ж мети можете використовувати ляльки своєї дитини, спитавши перед тим в неї дозволу;

- створіть казковий куточок у вашому домі: за допомогою ширми, дзеркал, магічних предметів, так дитина легко і природньо порине у світ казки;

- спробуйте спланувати певний ритм таких «казкових вечорів» − це буде чудовою нагодою поспілкуватись із власною дитиною, відчути її емоційний стан, її потреби, а також побути самому трохи дитиною; до того ж, діти люблять ритуали: це додає їм відчуття впорядкованості й загадковості водночас;

- і, найголовніше, знайдіть для цього час! Нікуди не поспішаючи, спокійно і розмірено пориньте у світ казки – такий важливий для вашого малюка;

- читати казку необхідно вдумливо, пояснюючи дітям незнайомі слова, обговорюючи основні мо­менти;

- важливо вислуховувати думки самих дітей про почуті події з казковими героями;

- не можна говорити дитині, що її судження непра­вильне, або засуджувати її позицію;

- небажано читати декілька казок відразу, тому що мораль кожної казки повинна бути осмислена дитиною.

Тепер ви знаєте правила гри – закони, слідування яким неодмінно забезпечить успіх у справі всебічного виховання вашої дитини. Тож не гайте часу! Не намагайтесь дотримуватись одразу всіх правил, будьте терплячими до себе, і вам неодмінно все вдасться.

"Народні казки сприяють засвоєнню всіх форм мови, які дають можливість вироблення у дітей власних мовних навичок при розповіданні", - писав К.Д. Ушинський.

Для дітей з порушеннями мовлення краще підбирати казки, легкі для їх сприймання, без філософського змісту, емоційні насичені, з добрим кінцем, нескладні для розігрування, про тварин, якщо чарівні казки, то недовготривалі.

Отже, читання казок сприяє як цілеспрямованому, так і спонтанному розвитку словника і зв'язного мовлення дитини, розвитку причинно-наслідкових відносин подій і відображенню їх в мові, включає в роботу всі аналізаторні системи. Настає перехід образів-уявлень в образи-поняття, що важливо для подальших етапів навчання.

 

          Розмальовки

 

          

Така проста річ як розфарбування є не просто хорошим заняттям для дитини на вечір, але і вносить величезний внесок у розвиток творчих здібностей, а також служать хорошим початком для формування особистості маленької людини.
                         Розмальовки для хлопчиків традиційно відокремлюють від розмальовок для дівчаток. Хлопчаки віддають перевагу транспорту, техніки, роботів, динозаврам, а дівчатка - квітам, принцесам з казок, костюмів, ляльок . Але постарайтеся не звужувати коло інтересів дитини. Це забобони! Кожна дитина має спробувати себе в різних областях.

                         Чим корисні розмальовки для дітей:

  • Розмальовка допомагає маленьким непосидам розслабитися і заспокоїти нерви. Після активного дня дитині просто необхідно відпочити і розслабитися. А розмальовка змушує навіть самого пустотливого малюка сісти за стіл і поринути у світ фантазії.
  • Через розмальовку дитина вчиться підбирати кольорову гаму, запам'ятовує форми, як правильно намалювати той або інший предмет або персонаж.
  • Діти, які постійно зайняті придумуванням, підтримують розумове здоров'я і найчастіше уникають таких проблем, як дитяча депресія.
  • Розфарбовування сторінок допоможе малюкові навчитися концентруватися і поліпшить увагу.
  • Малювання стимулює творчість дитини, воно дозволяють дітям користуватися своєю уявою, щоб придумувати різні історії, сценарії і створювати своє власне мистецтво.
  • Розфарбовування сторінок допоможе ручці малюка почати свої рухи чітко і правильно.

                           Як вибрати розмальовку для дитини:

          1.  Почніть з найпростіших розмальовок, які не тільки прості у розфарбовуванні, але і дозволять дитині не розчаруватися в отриманому результаті. 
          2. Дайте малюкові олівець одного кольору. Тоді морквина завжди стане помаранчевої, яблучко - червоним, а хмарка - блакитним. 
          3.  Більш складні розмальовки починайте використовувати поступово. Ви побачите готова дитина розфарбовувати картинки складніше (два-три кольори, більш складні і дрібні деталі), якщо ні, повертайтеся до колишніх овочів або фруктів. 
          Кожна розмальовка це - захоплююча і цікава історія. Розкажіть її так, щоб вона розповіла про навколишній світ і допомогла сформувати у малюка правильні моральні принципи.

 

 

   

Комп'ютер - корисно чи шкідливо?

Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'явився якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?

   Одночасної відповіді, звісно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб гратися в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети."Ну, хіба це погано?" - запитують батьки.
   Крім того, діти легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почуваються і в житті упевненіше. Вони легко адаптуються до різних ситуацій.
   Часто саме комп'ютер допомогає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв'язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри обов'язково похвалять малюка або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов'язково що - небудь вийде і виникне "ситуація успіху", після цього захочеться ще погратися. Адже комп'ютерні розвивальні програми називаються "іграми", а зовсім не "заняттями".
   Так що ж, кожній дитині - по комп'ютеру? Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони - погана та гарна. Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром він із помічника перетвориться на вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести - до зниження зору. Але найбільша небезпека - це виникнення стійкоїкомп'ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грається будь-якої вільної хвилини. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому бракує вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?
   Комп'ютерна залежність, дійсно, виникає не раптом. Спочатку дитина грається заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, дізнається правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй гратися вдома; то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп'ютерного клубу.
   Тому, купуючи комп'ютер, відразу продумайте, у якому режимі ваша дитина зможе ним користуватися. Уважно поставтеся до вибору комп'ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв.
   Як тільки ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити на спалах. Краще не доводити ситуацію до безвиходів.
   Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

  • Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.
  • Ретельно добирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте "пройти" їх самостійно.
  • Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.
  • Пояснюйте дитині, що комп'ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.
  • Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

                                                                               

 

     

                    "Безопасность детей зимой"

Каждая мама старается максимально обезопасить своих детей от всяких опасных ситуаций, которые могут случиться во время прогулок на улице. С наступлением холодного времени года, потенциальных опасностей становится больше. Поэтому нужно знать, как  вести себя на улице зимой. Вот основные моменты!  

 1.  Первым делом ребенку нужно запомнить, что надеть шапку, рукавички и застегиваться нужно, не выходя из дома, чтобы холодный воздух не проник под одежду.    

2. Нельзя есть снег и грызть сосульки, прикасаться к металлу.   

3. На улице надо идти посередине тротуара, подальше от домов, потому что с крыши может обвалиться снег или упасть сосулька, и ни в коем случае нельзя заходить в огражденные зоны. Ходить по обледеневшему тротуару нужно маленькими шажками, наступая на всю подошву.    

4. Кататься на коньках, лыжах можно только в специально отведенных для этого местах. Кататься на санках стоя нельзя! И нельзя кататься с горок, которые расположены рядом с дорогой! Вести себя на горке нужно аккуратно и дисциплинированно, не  толкаться. Опасно привязывать санки друг к другу.    

5. При игре в снежки нужно помнить, что кидать в лицо нельзя, и вообще кидать нужно не с силой! И не позволяйте детям строить глубокие снежные туннели, которые могут обвалиться!  

6. Около водоемов  гулять можно только со взрослыми. Нельзя выходить на заледеневшие водоемы! Но если уж так случилось, что ребенок оказался на льду, передвигаться нужно мелким скользящим шагом. Если лед провалился - нужно громко звать  на помощь и пытаться выбраться, наползая или накатываясь на край! Барахтаться нельзя! Если получилось выбраться, надо отползти или откатиться от края.    

7. Особенно внимательно нужно зимой переходить дорогу - машина на скользкой дороге не сможет остановиться сразу!